«Нова хвиля» і старі друзі

- Марсель – моє місто. – продовжує Зідан. – Коли в мене на декілька днів випадає вихідний, намагаюся поїхати туди з сім’єю. Зустрічаюсь з батьками та приятелями, відвідую знайомі місця. Це придає мені сил. Думаю, що сьогодні я вправі вважати себе футболістом високого класу. Але якщо я і надалі збережу друзів дитинства, то це буде моя найсильніша перемога…після виграшу чемпіонату світу. Коли в Ля Кастета я зустрічаю старого приятеля і він просто запитує: «Як мама?» - і ми вдаряємо один одного по руках. Відношення до мене не змінилось.
Хлопці задоволені тим, що я граю в «Ювентусі» і збірній Франції, але перш за все, цінують у мені людину. А мені, чесно кажучи, неважко залишатися таким як і тоді, коли мене ніхто не знав. Зідан – почесний президент любительського клубу із Ля Кастелана, в якому і почав пізнавати ази футболу. Причому зовсім не «весільний генерал». До справ команди відноситься з величезною відповідальністю: здійснює фінансову та матеріальну допомогу, часто телефонує і цікавиться результатами. – Команда, в якій грав я, називалась «Фореста». Вона припинила своє існування. Однак, мої приятелі не розчарувались і створили нову команду «Нувель ваг»(«Нова хвиля». – А.П.). Коли в мене є вільний час, приїжджаю поглянути на її гру.